Короткі відомості з розвитку поліграфії. Технології оперативної поліграфії

Сучасна поліграфічна технологія включає три основні етапи, без яких не може обійтися жодна друкарня: додрукарський, друкований та післядрукарський процеси.

Додрукарський процес виробництва завершується створенням носія інформації, з якого текстові, графічні та ілюстраційні елементи можуть бути перенесені на папір (виготовлення друкованої форми).

Друкований процес, або власне друк, дозволяє одержувати надруковані аркуші. Для їх виробництва використовуються друкарська машина та носій підготовленої до друку інформації (друкарська форма).

На третьому етапі поліграфічної технології, званому післядрукарським процесом, виробляються заключна обробка та обробка друкованих у друкарській машині аркушів паперу (відбитків) для надання отриманої друкованої продукції товарного вигляду(брошура, книга, буклет та ін.).

Додрукарський процес.На цій стадії мають бути отримані одна або кілька (для багатобарвної продукції) друкованих форм для друку певного видуробіт.

Якщо друк однофарбовий, то формою може служити листок пластику або металу (алюміній), на який у прямому (читаному) зображенні нанесений малюнок. Поверхня офсетної форми обробляється таким чином, що, незважаючи на те, що друкуючі та недрукуючі елементи знаходяться практично в одній площині, вони сприймають фарбу, що наноситься на неї вибірково, забезпечуючи при друку отримання відбитка на папері. Якщо потрібно багатобарвний друк, то число друкованих форм має відповідати числу друкованих фарб, зображення попередньо розчленовується з виділенням окремих кольорів або фарб.



Основу додрукарських процесів становить кольороподіл. Виділення складових кольорів кольорової фотографії чи іншого напівтонового малюнка – це найскладніша робота. Для виконання такої складної поліграфічної роботи необхідні електронні сканувальні системи, потужне комп'ютерне та програмне забезпечення, спеціальні вивідні пристрої на фотоплівковий або формний матеріал, різне допоміжне обладнання, а також наявність висококваліфікованих підготовлених фахівців.

Така додрукарська система коштує щонайменше 500 - 700 тис. доларів. Тому найчастіше з метою суттєвого скорочення інвестицій в організацію друкарні вдаються до послуг спеціальних репродукційних центрів. Вони, маючи все необхідне для виконання додрукарських робіт, готують на замовлення комплекти кольороподілених діапозитивів, з яких можна виконати комплекти кольороподілених друкованих форм у звичайній друкарні.

Друкований процес.Друкована форма є основою друкованого процесу. Як уже було сказано, в даний час у поліграфії широко поширений офсетний спосіб друку, який, незважаючи на своє майже
100 - літнє існування, що постійно вдосконалюється, залишаючись домінуючим у поліграфічній технології.

Офсетний друк складає друкованих машинах, принцип роботи яких було розглянуто вище.

Післядрукарський процес.Післядрукарський процес складається з цілого ряду найважливіших операцій, що надають надрукованим відбиткам товарний вигляд.

Якщо друкувалися листові видання, їх треба підрізати і обрізати на певні формати. Для цих цілей використовується паперорізальне обладнання, починаючи від ручних різаківі закінчуючи високопродуктивними різальними машинами, розрахованими на різання одночасно сотень аркушів паперу всіх поширених практично форматів.

Для листової продукції післядрукарські процеси закінчуються після розрізання. Складніша справа з багатолистою продукцією. Для того, щоб зігнути аркуші журналу або книги, необхідно фальцювальне обладнання, на якому відбувається фальцювання ( від нього. falzen – згинати) – послідовне згинання надрукованих аркушів книги, журналу тощо.

Якщо з надрукованих і розрізаних на окремі аркуші відбитків потрібно зробити брошуру або книжку, що складається з окремих аркушів, їх потрібно підібрати один до одного. Для цього використовується листопідбірне обладнання. Коли добірка закінчена, виходить товста пачка листів, що розсипаються. Щоб листи могли бути об'єднані в брошуру або книгу, необхідно їх скріпити. В даний час найбільшого поширення набули 2 види скріплення – дротяне та безшвейне клейове. Дротове скріплення використовується переважно для брошур, тобто. друкованих видань від 5 до 48 сторінок. Для скріплення дротяними скобами використовують буклетмейкер. Ці пристрої можуть використовуватися окремо або
у комплексі з листопідбірними системами. Більше складні роботивиконуються на спеціальних дротошвейних машинах.

Для скріплення великої кількості листів використовують клейове скріплення, яке здійснюється або за допомогою холодного клею - полівінілацетатної емульсії, або гарячого розплаву термоклею. Корінець майбутнього книжкового видання промазують клеєм, міцно утримуючи листи до повного висихання клею. Переваги цієї технології полягають у хорошому зовнішньому виглядікниги, гнучкості та стабільності книжкового блоку, міцності та довговічності.

У роботі мало- та середньотиражних друкарень присутні аналогічні процеси. Однак як основне друкарське обладнання цих друкарнях використовуються не офсетні машини, а дуплікатори, здатні відтворювати як одноколірні, так і багатобарвні копії.

Тема ІІ
ТЕХНІКА ТА ТЕХНОЛОГІЯ ФОТОГРАФІЇ

В умовах зародження та становлення монополістичного капіталізму помітно зросла роль коштів масової інформації, що зумовило та зумовило прогрес у галузі друкарства. Технічні досягнення в поліграфії знайшли вираз у механізації друкованого та набірного процесів, розвитку літографії, виникненні поліграфічного машинобудування як самостійної галузі машино-фабричного виробництва. Курсив.-№1-98.-С.43.

Одним із найбільших досягнень у техніці поліграфії XIX ст. була перша швидкодрукована машина циліндричного типу, винайдена ще 1811 р. німцем Фрідріхом Кенігом та його співвітчизником Бауером. Раніше в ручному верстатідля друкування використовували плоскі дошки, спочатку дерев'яні, та був металеві. На плоску дошку (талер) ставили покриту фарбою форму набору, до якої за допомогою декеля притискали іншою дошкою (піаном) аркуш паперу. У швидкодрукованій машині Кеніга та Бауера запропонована принципово інша конструкція. Лист паперу, намотаний на циліндр-барабан, прокочували по укріпленій на талері формі з набором, що отримував фарбу від системи валиків, що обертаються. Вперше зворотно-поступальний рух піана, що притискав папір до талера, замінено обертальним рухом циліндра, механізовано подачу та нанесення фарби на форму. Нова швидкодрукарська машина дозволила значно підняти продуктивність друкарського процесу. Якщо на ручному верстаті можна було надрукувати 100 відбитків на годину, то машина Кеніга та Бауера давала понад 800 відбитків.

Цей винахід вплинув на розвиток поліграфічного машинобудування. Перший завод такого профілю було створено 1817 р. у Німеччині. На його основі згодом виникла фірма "Schnellpressenfabrik Konig und Ваієг", найбільше у світі об'єднання з виробництва друкарських машин.

У другій половині ХІХ ст. ускладнилися технологічні процеси поліграфічного виробництва, удосконалювалися та розроблялися нові конструкції друкарського обладнання, що дозволили механізувати ряд основних виробничих операцій. Стефанов С.І. Технології та цивілізації. Вісник технології в галузі поліграфії та друкованої реклами. - 2006.- № 1. С. 2. Вносилися вдосконалення і до швидкодрукарської машини Кеніга: покращилася її кінематика та технологія виготовлення окремих деталей та вузлів. Змінилася траєкторія руху талеру, змінювався склад еластичної маси для барвистих валиків, основними компонентами якої стали гліцерин та желатин. Було вирішено проблему приведення та приправки. У першому випадку забезпечувалося точне співвідношення друкованих смуг на обох сторонах листа та на розвороті; у другому досягалося ретельне прилягання паперу до поверхні барабана, що подає. Крім того, широко впроваджувалися способи автоматичної подачі паперу на циліндр і подальше його знімання. З використанням парового двигуна, витісненого надалі електроприводом, якісно змінилися приводи друкарських машин. Внаслідок значних конструктивних змін продуктивність машин Кеніга зросла.

У 1863 р. винахідник Вільям Буллок створив нову ротаційну друкарську машину. Машина Буллока друкувала з обох боків на паперовій стрічці, що надходила на циліндр, який притискав її до іншого циліндра з стереотипом, розташованим на ньому. Таким чином, вперше весь технологічний процесзабезпечувався обертанням циліндрів, чим було усунуто причини, що лімітували продуктивність машин Кеніга. Вже перші зразки ротаційної машини Буллока давали 15 тис. відбитків на годину; надалі значні конструктивні зміни дозволили збільшити цю цифру вдвічі.

Паралельно з розвитком друкарства вдосконалювалася технологія виливки літер та цілих слів. Ще в 1838 р. в Нью-Йорку винахідник Брес створив пристрій для відливання літер, що став прообразом універсальної словолітної машини початку XX ст. найкращі моделіякої дозволяли складати в рядки та смуги за один день кілька десятків тисяч друкованих знаків. Подальший розвиток набула технологія виготовлення пуансонів та матриць. Було проведено систематизацію та впорядкування шрифтів.

Збільшення друкованої продукції вимагало прискорення набірного процесу. На зміну ручному наборщику, що набирав у годину трохи більше тисячі букв, т. е. 25 рядків, прийшли набірно-словолітні машини з клавіатурою, влаштованої за принципом сучасної машинки.

Визначна роль розвитку набірних машин належить російським винахідникам. У 1866 р. механік П.П. Клягинський створив оригінальний «автомат-складальник». І.М. Лівчак та Д.А. Тимірязєв ​​зробили великий внесок у створення та розвиток матрицевибивальних машин. Романо Ф. Сучасні технологіївидавничо-поліграфічної галузі. - М.: 2006. - C. 454. У 1870 р. інженер М.І. Алісов побудував перші зразки набірно-друкарських машин, швидкість яких становила 80-120 знаків за хвилину.

Першу набірно-словолітну машину, яка отримала широке застосування, сконструйовано в 1886 р. у США О. Мергенталером і названо «лінотип»». Через два роки канадці Роджерс і Брайт створили новий зразоквідливної машини - "типограф". У 1892 р. побудований «монотип» Ланстона, а 1893 р. - «монолейн» Скуддера. Винахід та швидке розповсюдження набірно-словолітних машин, а також розробка та створення фотонабірних конструкцій дозволили не лише збільшити кількість виробів, що виходять, а й внести значні зміни до художнього оформлення книги.

На зміну трудомісткою та дорогою гравюрою на міді прийшла літографія, відкрита Алоізом Зенефельдером. При літографічному друку відбитки отримували перенесенням фарби під тиском з поверхні нерельєфної безпосередньо на папір. Новий спосібяк різновид плоского друку визначався положенням друкованих елементівв одній площині з усією поверхнею друкарської форми. Літографічний спосіб друку швидко монополізував друковане виробництво. Найбільшого поширення набула художня літографія.

Інтенсифікація та значне розширення друкованого виробництва викликали у другій половині ХІХ ст. поява нових, досконаліших зразків поліграфічного машинобудування. Створювалися спеціалізовані об'єднання з виробництва друкарського обладнання. Найбільшими були: BrepMaHnn «SchnellpresseniabrikHeidelberg» (1850 р.), «Faber und Schleicker» (1871 р.), Італії-«Nebiolo» (1852 р.), США - «Goss» (1885 р.) , "Milet" (1890 р.).

У Росії поряд із ввезеним з-за кордону обладнанням у 80-90-ті роки XIX ст. розвивалося своє поліграфічне машинобудування. Спочатку виробництво друкарських машин та верстатів було зосереджено на Іжевському заводі та Олександрівській мануфактурі. Надалі їх почав виготовляти Петербурзький завод І. Гольдберга. У 1897 р. в Росії вперше була винайдена та побудована машина для друкування цінних паперів, сконструйована техніком І.І. Орловим. Зображення з друкованої форми передавалося спочатку на еластичні валики, та був на збірну форму, із якою робився відбиток.

Швидко розвинулися нові види друку: ксилографія, ліногравюра, цинкографія, ракельний тифдрук, трафаретний та глибокий друк. Поряд із великими поліграфічними машинами з'явилася значна кількість спеціальних моделей для друкування карток, бланків, обкладинок, різної спеціальної документації. Удосконалювалося виготовлення текстової та ілюстративної друкованих форм, ще більше покращилися оздоблювальні виробничі процеси: брошурування, палітурка, тиснення.

Найбільш характерною рисоюпрогресу в галузі поліграфічного машинобудування було створення нових моделей друкарських верстатів зі значно покращеними технічними характеристиками. Паралельно з цим удосконалювалися набірно-словолітні та фотонабірні машини.

Подальшого розвитку набула технологія ілюстрування друкованих видань.

У 1985 році з'явилася перша настільна видавнича система і разом з нею термін "додрукарський процес".

Додрукарська підготовка видання включає:

В· Набір тексту

В· Сканування ілюстративного матеріалу.

Залежно від першоджерела (папір або слайд) застосовуються два типи сканерів - планшетні та барабанні.

·Верстка - просторова організація матеріалу

В· Висновок фотоформ ( "плівок"). Якщо видання чорно-біле – одна фотоформа, якщо повнокольорове – чотири (для чорного – b, пурпурового – m, блакитного – c, жовтого – y).

Друкарня:

В· Виготовлення друкованої форми, що складається з гідрофільних та гідрофобних елементів.

В·Друк (у переважній більшості випадків - офсетна).

В·Фальцювання.

В· Розрізання.

Вкладка (якщо багатосторінкове видання).

Основні тенденції розвитку:

В· Сама древній друк- Висока (проблема в неякісному відтворенні ілюстрацій).

В· Глибокий друк (з сер. XIII століття, невиправдано дорогий спосіб).

В· Плоска (види: літографія, фототипія та офсет). Офсет (з 1904 р.) – найпоширеніший спосіб.

· Остання тенденція - цифровий друк. В даний час на ринку представлено два типи машин цифрового друку: xeicon (чотири циліндри для різних кольорів) та indigo (циліндр один, але папір проходить чотири рази). Діють за принципом лазерного принтера. Зручні для друку малих тиражів (до 2000 прим.).

В· З розвитком інформаційних технологійзбільшується оперативність передачі, полегшується її пошук і доступом до різним джерелам через інтернет.

В· Сучасні редакції переходять на "безпаперовий" випуск друкованої продукції.

Нові технології розкрили можливості для децентралізації випуску великотиражних друкованих періодичних видань. Розповсюдження таких газет, як « Комсомольська правда», «Праця», «Московський комсомолець», «Известия», або тижневик «Аргументи та факти», тиражі яких обчислюються сотнями тисяч або навіть мільйонами екземплярів, може бути забезпечено лише розосередженням друку номерів по регіонах відповідно до кількості потенційних читачів у кожному їх. По мережі Інтернет на поліграфічне підприємство, що знаходиться в регіональному центрі, передаються смуги чергового номера, тираж якого надходить до передплатників та газетних кіосків. Так, наприклад, майже тримільйонний тираж тижневика «Аргументи та факти» друкують разом із регіональними додатками у 64 містах різних республік, країв та областей Росії та інших держав СНД – від Алма-Ати до Ярославля.

До того ж методу децентралізації випуску та розповсюдження номерів газети вдається і редакція газети «Известия», тираж якої друкують у 26 містах – столицях та регіональних центрах Росії та інших країн.

З іншого боку, редакції невеликих місцевих видань – міських та районних газет, які не мають технічної бази, що дозволяє їм забезпечити випуск та розповсюдження своїх видань на досить високому оформлювальному та поліграфічному рівні, можуть знайти вихід у використанні централізації випуску газети. Підготувавши черговий номер, така редакція може передати його тексти, ілюстрації та макет за допомогою Інтернету на поліграфічне підприємство, що знаходиться в обласному центрі або в іншому місті.

Відбуваються зрушення у поліграфічній галузі: багато регіональних друкарень приватизуються, купують сучасне обладнання за кордоном, процвітають і мають вільні гроші. А там, де є хороша поліграфічна база та засоби, можливе створення нових перспективних газетно-видавничих концернів. У низці регіонів самі друкарні налагодили випуск газет, орієнтованих на міську та районні аудиторії. Наприклад, у Тверській області виходить п'ять таких видань. Їхній засновник - друкарня. Такі видання вигідно відрізняються від своїх попередників.

Процес випуску мережевої газети вимагає перебудови структури редакції та організації її роботи. Для редакції мережевої газети не обов'язково присутність всіх чи більшості її співробітників в офісі. Тут мають бути лише фахівці-електронники, які контролюють програмне електронне забезпечення випуску. Інші працівники редакції – журналісти, менеджери та ін. – можуть виконувати свої обов'язки відповідно до плану номера та процесу його випуску, перебуваючи в будь-якому іншому місці, де вони можуть працювати на комп'ютері, підключеному до електронної системигазети. Її головний редакторможе керувати випуском номера, перебуваючи вдома. Кореспондент отримує можливість надіслати свій текст або ілюстрацію з дому або з місця події, використовуючи свій комп'ютер. Веб-редактор також працює над цим текстом, редагуючи його і викладаючи в номер. Веб-майстер – верстальник підтримує газету в Інтернеті.

Надіслати свою гарну роботу до бази знань просто. Використовуйте форму нижче

Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань у своєму навчанні та роботі, будуть вам дуже вдячні.

Подібні документи

    Процес технічного переоснащення підприємств поліграфічної промисловості. Чинники створення сучасного обладнаннядля офсетного плоского друку у формному процесі. Використання фотоформ у поліграфії. Лініатура та конфігурація елементів растру.

    реферат, доданий 06.03.2011

    Основні закони та правила зорового сприйняття, принцип рівноваги Коротка історіярозвитку та поняття технології друкованого процесу. Характеристика основних видів друку. Технології оперативної поліграфії Сутність та елементи растрового друку.

    реферат, доданий 31.05.2010

    Основні етапи виробництва періодичних видань. Технологічна схема виробництва. Який папір застосовується у поліграфії. Добірка 20-ти шрифтів та 5-ти лінійок. Таблиця вихідних даних трьох періодичних видань. Розрахунок ємності рукописного тексту.

    контрольна робота , доданий 31.10.2002

    Періодичне друковане видання. Визначення, зміст та особливості створення газети. Різновиди газет, їх функції, особливості друку. Газетна верстка. Особливості оформлення газет. Види паперу. Розробка концепції фестивальної газети Devorer.

    курсова робота , доданий 15.06.2015

    Види сучасної друкованої продукції та види видань за знаковою природою інформації, за обсягом. Апаратне та програмне забезпечення видавничих технологій, засоби оперативної поліграфії. Перспектива застосування видавничих технологій у бібліотеці.

    курсова робота , доданий 22.12.2011

    Поліграфічний дизайн. Нові ринки та технічні засобиполіграфії. Рекламна поліграфія - основні носії, розробка дизайну. Вихідні дані розробки дизайну бланка. Формати та розміри конвертів. Ламінування, дизайн листівки.

    курсова робота , доданий 02.04.2013

    Використання високого друку при виготовленні поліграфічної продукції. Синтез кольору в поліграфії. Цифрова кольоропроба. Особливості пристроїв безконтактного друку. Області їх застосування. Виготовлення видань, скомплектованих вкладкою та добіркою.

    контрольна робота , доданий 10.02.2009

    Ключові поняття та терміни технічного редагування. Основні вимоги видавничої організації до авторських текстових та образотворчих оригіналів. Правила прийому до редакції цифрових фотографійта зображень на дисках як матеріалу для поліграфії.

    Термін «поліграфія» ( грец.polis- багато іgrapho– пишу) означає буквально багатописання, тобто. розмноження у великій кількості екземплярів одного й того ж тексту чи малюнка. Поліграфія - це галузь техніки, що є сукупністю технічних інструментів для виробництва друкованої продукції. Основні виробничі процеси у поліграфії: виготовлення друкованої форми, власне друкування та оздоблення друкованої продукції.

    Поліграфічний процес починається із виготовлення друкованої форми. У спрощеному вигляді вона являє собою пластину, поверхня якої розділена на друкуючі (що дають відбитки на папері) та пробільні (недрукуючі) елементи. Нині є кілька різновидів друкованих форм, конструкція яких визначається технологією друкування. Під час високого друку використовують набір, кліше, стереотип. При плоскій – форму на монометалі (алюміній, цинк), біметалі та триметалі (сталь, мідь, хром), на склі; при глибокому друку – мідні або хромовані циліндри.

    Вже не одне тисячоліття люди роблять печатки – штампи (друкарські форми), що дозволяють робити відбитки рельєфних малюнків на м'якому матеріалі (зволожена глина, розплавлений віск тощо). Так, наприклад, до нас дійшли печатки давньоіндійської цивілізації Мохенджо-Даро. У стародавньому Вавилоні та Ассирії приблизно в той же час були широко відомі печатки - циліндри, які прокочували поверхнею друкованої форми. Цікаво, що в давнину принцип штампування людина використовувала і для карбування монет.

    Спочатку кожен штамп призначався для видавлювання цілої картинки разом із написами. Потім виникла ідея робити окремі штампи кожної літери. Перший відомий науці напис, видавлений дискретним чином, був знайдений на грецькому острові Крит на рубежі IV і III ст. до н. Цей же спосіб використовували в стародавньому Римідля вибивання девізів на кільцях, а пізніше – в середні віки в Європі для тиснення написів на шкіряних палітурках рукописних книг.

    Інша складова технології друкування – перенесення фарби – також давно винайдена людиною. Спочатку з'явилася технологія нанесення візерунка на тканину: вирізаний на дерев'яній пластинці, що гладко обстругала, візерунок покривали фарбою, потім притискали до щільно натягнутого шматка матерії. Найдавніший зразок набивної тканини, зробленої IV столітті, було знайдено в Єгипті.

    Друкувати тексти першими почали в Кореї (найдавніший зразок знайдено 751 р.), потім у Китаї (757 р.) і, нарешті, у Японії (764–770 рр.). Для цього використали технологію ксилографії (Від грец.xylon– зрубане дерево та grapho – пишу, малюю). Суть її в тому, що оригінал тексту, написаний тушшю на папері, притирали до ретельно обструганої поверхні дошки. Навколо штрихів дзеркального зображення, що вийшло, гравер зрізав деревину. З форми, що вийшла, можна було за один день отримати до 2000 відбитків.

    Набірний шрифт був винайдений у Китаї. Перші спроби друкування було здійснено в 1041 – 1048 роках китайцем Бі Шеном. Він використовував набірну форму з глиняними літерами, закріпленими складом зі смоли та воску на залізній пластині. Літера ( від латів.lit(t) era- літера) – прямокутний брусок з рельєфним (опуклим) зображенням літери, цифри або будь-якого іншого знака. Згодом літери стали робити з дерева, а потім з металу, пластмаси.

    Надалі китайці досягли ще більших успіхів у розвитку техніки друку. Наприклад, книга Ван Чжена «Нун шу», вперше видана ще 1314 року, містила розділ «Книгодрукування рухомим шрифтом». У ній пропонувалися принципи технології друку, які у Китаї не знайшли застосування, але використовувалися у Європі до середини ХХ століття. Головною причиною незатребуваності передових технологій та відкриттів, як вважають дослідники, був складний та незручний для друку ієрогліфічний лист китайців. Алфавіт у цьому відношенні був набагато кращим, і саме тому розробками китайців скористалися інші народи, які мали алфавітний лист. Першими, хто вже у XIII столітті почали широко використовувати друк металевими літерами, були корейці. Після переходу в 1420 на новий алфавіт процес друкування помітно спростився.

    Революцію в друкованому виробництвізробив німецький інженер - винахідник Йоганн Гуттенберг (1399-1468), який запропонував нову, високопродуктивну друковану технологію. По - перше, він винайшов словолітну форму, суть виготовлення якої полягала в тому, що гравер робив металевий брусок, на торці якого було дзеркальне зображення літери. Такий брусок називався пуансон. Пуансоном у пластині відносно м'якого металу (наприклад, міді) видавлювалася матриця, а вже з матриць, що вставляються в словолітну форму, відливалася будь-яка необхідна кількість літер. Перші шрифти включали дуже великий набір різних літер. Наприклад, у виданій Біблії Гуттенбергом шрифт містив 290 знаків. Така кількість знаків була потрібна для представлення рукописного вигляду книги.

    Щоб отримати відбиток із друкарської форми, потрібно спочатку покрити її фарбою (перший етап). Потім на набір накладався аркуш паперу (другий етап). Цей лист потрібно було щільно і рівномірно притиснути, а потім зняти готовий відбиток із набору (третій етап). Ручний друкарський верстат, придуманий Гуттенбергом, механізував лише третій, але дуже важливий етап, оскільки давав можливість створити великий тиск близько 8 кг/см 2 . Наприклад, до аркуша Біблії форматом 8,2×19 см повинна була прикладатися сила 4,5 тонни! Механізований друкарський верстат дозволяв створювати такий тиск обертанням натискного гвинта за допомогою важеля.

    Крім того, Гуттенберг домігся, щоб притискна плита могла механічно не лише опускатися, а й підніматися. При цьому форма легко висувалась з-під преса для нанесення фарби та точного укладання паперу на форму. Конструкція верстата Гуттенберга була настільки успішною, що зберігалася без важливих конструктивних змін близько 350 років.

    Поруч із печаткою буквених текстів інженери - друкарі працювали над відтворенням зображень. Наприклад, вперше друкарське відображення орнаменту в книзі, надрукованій з набору, було досягнуто німецьким друкарем П. Шеффером у 1457 році на сторінках Майнцької псалтирі, а в 1461 році в Бамберзі А. Пфістер випустив книги з гравірованими на дереві ілюстраціями.

    Твори поліграфічного мистецтва Західної Європи потрапили до Росії незабаром після винаходи Гуттенберга. Однак російські роботи з'явилися помітно пізніше. Так, друкування в Москві почалося в 50-х роках XVI ст. Перша друкарня з'явилася у будинку священика Сильвестра.

    У 1563 року у Росії розпочала свою роботу перша державна друкарня. Тут працювали Іван Федоров та Петро Тимофєєв Мстиславець. Вони працювали над першою російською друкованою книгою"Апостол" з 19 квітня 1563 року по 1 березня 1564 року. Особливістю російських шрифтів було використання окремих від основних літер надрядкових знаків. Це дозволяло імітувати вигляд рукописної книжки. У Росії тоді ще не робили друкарського сплаву зі свинцю, сурми та олова, тому для лиття шрифтів використовували олово, яке, проте, не витримувало великих тиражів друку.

    Слід зазначити, що з розвитком власне технології друку велику роль розвитку друкованої справи зіграла так звана «типометрія» – друкарська система заходів, запропонована французом П.С. Фурньє у 1737 році та згодом удосконалена Ф. Дідо. Типометрія – це система вимірювання елементів шрифту та набірних форм, у якій за основу прийнято французький дюйм. Основні одиниці типометрії: пункт, що дорівнює 1/72 дюйма (0,376 мм), і квадрат, що дорівнює 48 пунктам (18,04 мм).

    Однак справжній прогрес у галузі друкованих технологій відбувся лише тоді, коли виник ринковий попитна масову друковану продукцію. Це сталося у середині XVIII століття. Життя призвело до необхідності оперативного випуску газет і журналів великими тиражами, і друкарський верстат Гуттенберга вже не міг упоратися з цими завданнями.

    Інтенсифікація друкованого процесу стала можлива лише з появою друкарської машини, винайденої німцем Фрідріхом Кенігом. Спочатку в його конструкції, відомої під назвою «Зульський прес», був механізований перший етап – процес нанесення на друкарську форму фарби, але аркуші паперу, як і раніше, накладалися та знімалися вручну, та й у дію верстат наводився силою самого друкаря. На початку XIX століття Кеніг зробив ще один крок на шляху створення високошвидкісної друкарської машини, в якій плоска натискна плита була замінена циліндром, що обертається.

    Важливою датою в історії розвитку поліграфії і, особливо, газетної справи стала дата 29 листопада 1814, коли вперше весь тираж лондонської газети «Times» був надрукований на машині Кеніга з приводом від парової машини. Продуктивність праці цієї машини виявилася вдесятеро вищою, ніж у колишніх апаратів.

    Машини Кеніга працювали і в Росії (392 з перших 2000, випущених до 1873), проте найперша друкована машина Кеніга в Росії була виготовлена ​​ще в 1829 на Олександрівській мануфактурі для петербурзької газети «Північна бджола».

    Розвиток технологічного прогресу призвело до різних модернізацій друкарської машини. Інженери - друкарі зауважили, що у плоскодрукарських машинах друкована форма здійснювала зворотно - поступальні рухи. Це ускладнювало механізм, крім того, зворотний хід був марним. Тому виникла ідея використати ротаційний (заснований на обертанні) принцип. Для поліграфічних цілей цей принцип вперше був використаний у 1848 році Августом Епплгейтом. Перша ротаційна машина, встановлена ​​у друкарні «Times», працювала зі швидкістю 10 000 відбитків на годину. У Росії її перша ротаційна машина німецького виробництва з'явилася 1878 року.

    Одночасно з удосконаленням друкарських машин з'являються патенти на винаходи набірних машин, перший з яких був виданий англійцю У. Черчу у 1822 році. У 1867 році російський винахідник П.П. Княгинінський створив першу автоматичну набірну машину. В 1884 О. Мергенталер (США) запатентував машину - лінотип ( від латів.linea- Лінія та грец.typos- Відбиток). Лінотип – це набірна рядковідливна машина, що виготовляє набір у вигляді монолітних металевих рядків із рельєфною друкувальною поверхнею. Наприкінці XIX століття починається широке впровадження у виробництво набірних та брошурувально - палітурних машин.

    Ідея фотографічного набору висунута 1894 року угорцем Є. Порцельтом, а перша фотонабірна машина з'явилася 1895 року (винахідник В.А. Гассиев). Фотонабір – це процес виготовлення фотоформ (негативи, позитиви) друкованих видань для подальшого виготовлення друкованих форм.

    На рубежі XIX – XX століть були розроблені машини глибокого та офсетного друку. У XX столітті відбувся перехід від машин, що механізують окремі виробничі операції, до автоматизованих потокових ліній. На початку ХХ століття поліграфічні машини перейшли електропривод. У 30-40-х роках ХХ століття з'являються електричні контрольно-блокуючі та вимірювальні пристрої. У 50-60-ті роки впровадження електроніки дозволило значно скоротити час і трудовитрати на виробництво друкованої продукції.

    Поряд із розвитком потокових технологій друку йшов розвиток та індивідуальних приладів для ручного листа. Так, наприкінці 1930-х років угорцями Ласло і Біро було винайдено кулькову ручку, яка в даний час практично змінила пухову. Металева кулька на кінці трубки з пастою дозволила писати без помарок і плям.



Поділіться з друзями або збережіть для себе:

Завантаження...